причащати
ПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., кого.
У християнській церкві залучати кого-небудь до таїнства причастя, давати комусь причастя.
Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Т. Шевченко);
– Синок занедужав. Ледве дише. Прийдіть, батюшка, причастити (Панас Мирний);
Попросив я всіх присутніх вийти, Сам засів Миколу сповідати, Причастив його, святим олієм [єлеєм] Помазав (І. Франко);
* Образно. – Це тобі не в тилу. Тут одразу причастить! Підгійкуваний криками, він поспішив спуститись до Степури в окоп (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)