причащати —
причаща́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
причащати —
І рідко запричащати Подавати Святі Дари для споживання вірним під час Таїнства Євхаристії; давати причастя; рідко сакраментувати
Словник церковно-обрядової термінології
причащати —
-аю, -аєш, недок., причастити, -ащу, -астиш, док., перех. Справляти над ким-небудь християнський обряд причастя, давати комусь причастя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
причащати —
ПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., кого. У християнській церкві залучати кого-небудь до таїнства причастя, давати комусь причастя. Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Т.
Словник української мови у 20 томах
причащати —
ПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех. Справляти над ким-небудь християнський обряд причастя, давати комусь причастя. Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
причащати —
Причаща́ти, -ща́ю, -єш гл. Причащать. Занедужала небога, — уже й причащали. Шевч. 115.
Словник української мови Грінченка