причащати

ПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех. Справляти над ким-небудь християнський обряд причастя, давати комусь причастя.

Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Шевч., II, 1953, 82);

Носили [батьки] до церкви хворих дітей, причащали з одної ложечки — розкидали заразу по всьому селу… (Крот., Сини.., 1948, 26);

— Синок занедужав. Ледве дише. Прийдіть, батюшка, причастити (Мирний, І, 1954, 305);

Попросив я всіх присутніх вийти, Сам засів Миколу сповідати, Причастив його, святим олієм [єлеєм] Помазав (Фр., XIII, 1954, 333);

*Образно. Дурнуваті вигадки про «страхіття колгоспного життя», якими щедро причащала німецьких вояків гітлерівська пропаганда, лишалися для Таубенфельда незграбною витівкою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 67).

Значення в інших словниках

1. причащати — причаща́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. причащати — Давати причастя, сакраментувати; П. частувати.  Словник синонімів Караванського
3. причащати — І рідко запричащати Подавати Святі Дари для споживання вірним під час Таїнства Євхаристії; давати причастя; рідко сакраментувати  Словник церковно-обрядової термінології
4. причащати — -аю, -аєш, недок., причастити, -ащу, -астиш, док., перех. Справляти над ким-небудь християнський обряд причастя, давати комусь причастя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. причащати — ПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., кого. У християнській церкві залучати кого-небудь до таїнства причастя, давати комусь причастя. Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Т.  Словник української мови у 20 томах
6. причащати — Причаща́ти, -ща́ю, -єш гл. Причащать. Занедужала небога, — уже й причащали. Шевч. 115.  Словник української мови Грінченка