причаюватися
ПРИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, ПРИЧАЇ́ТИСЯ, аю́ся, аї́шся, док.
1. Ховаючись від кого-небудь, намагатися бути непомітним; притаюватися.
На день причаювалась [Дорка] у ямці на полі чи під листям у лісі (Ю. Яновський);
Абдулаєв нюхом чує, що в хаті хтось є. Робить кілька стрибків і причаюється біля хліва білим привидом (Григорій Тютюнник);
Ленько .. причаївся за деревом, щоби міг видіти проїжджаючих (І. Франко);
Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі (М. Коцюбинський);
Стражник зайшов у двір, потім і до хати. Ми причаїлися під вікном, за кущами бузку (П. Панч);
* Образно. Якась настороженість причаїлася біля притихлих будівель (М. Стельмах);
// Завмирати, тамуючи подих; затихати.
Кинулась [Гаїнка] на ліжкові, підвелась і впала знову, причаїлася, затаївши й духа (Б. Грінченко);
Зненацька в двері щось стиха пошкрябало. Надія причаїлась (Яків Баш);
* Образно. Безлюдна вуличка причаїлась у сутінках, дрімала, мигаючи тьмяними вогниками (С. Журахович);
// Ховатися, припиняти діяльність на деякий час, вичікуючи.
Багачі причаїлись, їх наче не було в селі (М. Коцюбинський);
Після другого наступу на Одесу ворог причаївся в своїх окопах і визирає з них дуже рідко (В. Кучер);
* Образно. З його очей проглядали і настороженість, і обережність, і лукавство, а з-поміж них прокльовувався і знову десь причаювався розум (М. Стельмах);
Перший сильний порив вітру пройшов по землі .. і ліг, затих, причаївся, чекаючи нагоди знову злетіти (В. Собко).
2. перен. Знаходити де-небудь притулок, затишок.
Хтось тільки од вітру .. причаївся під стіною кам'яною (Леся Українка);
В затишку причаїлися кури, а біля них на одній нозі стояв півень (Є. Кравченко);
// Бути розташованим у затишку; бути непомітним здалеку (про неживі предмети).
В долині, де причаїлося село Камишли, показалися перші фашистські танки (В. Кучер);
У густих вербах причаїлася, огорнута темрявою, маленька хатинка (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)