причетник
ПРИЧЕ́ТНИК, а, ч., церк.
Молодший член церковного причету (паламар, псаломник).
Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його. Мене причетники і підвезли верстов із десять (Ганна Барвінок);
Роман (“Записки причетника” Марка Вовчка) написаний у формі записок-спогадів дрібного церковного служителя-причетника (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)