причетник —
приче́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
причетник —
див. спільник
Словник синонімів Вусика
причетник —
-а, ч., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник).
Великий тлумачний словник сучасної мови
причетник —
ПРИЧЕ́ТНИК, а, ч., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник). Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його.
Словник української мови у 20 томах
причетник —
ПАЛАМА́Р, ПРИЧЕ́ТНИК, ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК. Кайдашиха прийшла додому з священиком, з ними прийшов і дяк з паламарем (І. Нечуй-Левицький); Думаю, проведу його (архієрея).
Словник синонімів української мови
причетник —
ПРИЧЕ́ТНИК, а, ч., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник). Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його. Мене причетники і підвезли верстов із десять (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
причетник —
Приче́тник, -ка м. Участникъ, причастный къ чему человѣкъ. І ти причетник у те діло? Конст. у.
Словник української мови Грінченка