причетник
ПРИЧЕ́ТНИК, а, ч., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник).
Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його. Мене причетники і підвезли верстов із десять (Барв., Опов.., 1902, 300);
Роман («Записки причетника» Марка Вовчка) написаний у формі записок-спогадів дрібного церковного служителя-причетника (Рад. літ-во, 4, 1957, 71).
Словник української мови (СУМ-11)