причинець
ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст.
Винуватець, призвідник.
Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (З. Тулуб);
Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей, був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)