причинець —
причи́нець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
причинець —
-нця, ч., заст. Винуватець, призвідник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
причинець —
ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Винуватець, призвідник. Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (З. Тулуб); Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей, був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
причинець —
ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло.
Словник синонімів української мови
причинець —
ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Винуватець, призвідник. Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 559); Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей...
Словник української мови в 11 томах
причинець —
Причинець, -нця м. Зачинщикъ, виновникъ. Закр.
Словник української мови Грінченка