пришибати
ПРИШИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИШИ́БТИ, бу́, бе́ш і ПРИШИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, розм., рідко.
1. Вбивати або оглушати кого-небудь ударом чогось важкого.
– Хтось заколе ворога вилами або пришибне колом (П. Козланюк).
2. перен. Спричинятися до стану приголомшеності, пригніченості.
Не хочеться за діло взятись, наче не її руки, – .. так журба пришибла (Ганна Барвінок);
// Зменшувати силу якогось почуття, переживання.
Страшна погроза смерті разом оглушила його, пришибла всі слабші почуття, немов морозом зварила душу (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)