пришиблений
ПРИШИ́БЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до приши́бти, пришибну́ти.
Смутний болгарин і собі розговоривсь, тільки його душа не рвалась так гаряче, бо була дуже пришиблена деспотизмом (І. Нечуй-Левицький).
(1) Як (мов, немо́в і т. ін.) приши́блений хто – хто-небудь приголомшений, пригнічений чим-небудь.
Грицько стояв, як пришиблений, дивився мовчки (Панас Мирний);
Ходив [Василь], мов пришиблений, та все думав (П. Козланюк).
◇ Як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом вра́жений (приби́тий, приглу́шений, рідше приши́блений) див. ура́жений¹;
[Як (мов, ні́би і т. ін.)] з-за ро́гу (з-за вугла́, з-за угла́) [мішко́м] приби́тий (приши́блений, рідко вульг. нама́ханий) див. приби́тий.
Словник української мови (СУМ-20)