приятелька

ПРИ́ЯТЕЛЬКА, и, ж.

Жін. до при́ятель.

Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони з [між] собою добре, любилися (Марко Вовчок);

Ми розмовляли з Антоніною Семенівною Макаровою – приятелькою Лесі Українки (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. приятелька — при́ятелька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. приятелька — -и. Жін. до приятель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приятелька — при́я́телька подруга, товаришка, приятелька (ст)||аґрафка (ґрафка), коліжанка (колєжанка), колежка (колєжка), мурована компаньйонка, пшияцюлка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. приятелька — ПО́ДРУГА (особа жіночої статі, з якою хтось дружить), ПРИ́ЯТЕЛЬКА, ПОДРУ́ЖНИЦЯ розм., ДРУГИ́НЯ заст., поет., ПОДРУЖИ́НА діал.; КУМА́ заст. (перев. у звертанні). Гризельда приїхала з батьком та з подругами на службу Божу в собор святого Яна (І.  Словник синонімів української мови
5. приятелька — При́ятелька, -льки, -льці; -льки, -льок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. приятелька — ПРИ́ЯТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до при́ятель. Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони з [між] собою добре, любилися (Вовчок, І, 1955, 183); Ми розмовляли з Антоніною Семенівною Макаровою — приятелькою Лесі Українки (Смолич, VI, 1959, 127).  Словник української мови в 11 томах
7. приятелька — Приятелька, -ки ж. Пріятельница. Почали вчащати якісь приятельки. МВ. І. 27. Є у мене сусідонька, добра приятелька. Чуб. V. 651.  Словник української мови Грінченка