приятелька
ПРИ́ЯТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до при́ятель.
Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони з [між] собою добре, любилися (Вовчок, І, 1955, 183);
Ми розмовляли з Антоніною Семенівною Макаровою — приятелькою Лесі Українки (Смолич, VI, 1959, 127).
Словник української мови (СУМ-11)