приятель
ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч.
Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий.
В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого “Кобзаря” (Панас Мирний);
Пам'ятати про цензуру раз у раз радить Пушкін у своїх листах до друзів і приятелів (М. Рильський);
По лукавих іскорках очей, що проблискують під кущами брів, Дорошенко впізнає свого давнього приятеля, невтомного на різні вигадки Тимофія Сухомлина (О. Гончар);
// Те саме, що друг.
Вірний приятель – то найбільший скарб (прислів'я);
Іван і собі став говорити, що нарід [народ] темний, що не знає, хто його ворог, а хто приятель (Н. Кобринська);
Одесити одразу знайомилися і в ту ж мить ставали приятелями навіки (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)