Значення в інших словниках
-
приятель —
при́ятель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
приятель —
див. друг
Словник синонімів Вусика
-
приятель —
[прийатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
-
приятель —
-я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. || Те саме, що друг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
приятель —
ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого “Кобзаря” (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
-
приятель —
Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом, я дам собі раду. Охорони мене Боже від лукавого приятеля, бо від ворога я сам хороню себе. Задля нового приятеля, старого не кидай. Старого приятеля добре знаєш, а нового ні.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
приятель —
ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев.
Словник синонімів української мови
-
приятель —
При́ятель, -ля, -леві, -лю! при́ятелі, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
приятель —
ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого «Кобзаря» (Мирний, V, 1955, 312)...
Словник української мови в 11 томах
-
приятель —
Приятель, -ля м. Другъ, пріятель. Поки щастя плужить, поти приятелі служить. Ном. № 2308. Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут, а я поїду. Рудч. Ск. І. 126.
Словник української мови Грінченка