приєднувати

ПРИЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Додавати що-небудь до чогось, об'єднувати з чимсь.

– Несила ж розпрощатися з новими трьома десятинами, які він уже приєднав до свого поля (М. Стельмах);

// у сполуч. зі сл. до себе. Збільшувати свої володіння.

Просить король Бела зустрітися, натякає, щоб Данило дав йому поміч. Хоче Бела австрійські землі до себе приєднати (А. Хижняк);

// Прикріплювати що-небудь до чогось.;

// Вбирати в себе що-небудь, сполучатися з чимсь.

Він [гемоглобін] має здатність легко приєднувати кисень і так само легко його віддавати (з навч. літ.).

2. Робити належним кого-небудь до складу певного кола осіб на підставі характеру діяльності.

Так куди ж іти? В чиновники?.. Приєднати й власну особу до плеяди людей у мундирах (Г. Хоткевич);

Що інше, крім праці, могло приєднати .. молодого ще інженера до тих, хто відвоював собі право будувати таке майбутнє? (Ю. Шовкопляс);

Стояли хлопці на перехресті, намагаючись зібрати з ріжних недобитків, з окремих розпорошених людей пробоєву групу, щоб іти на прорив, але марно. Нікого приєднати їм до себе не вдавалося (І. Багряний).

3. у сполуч. зі сл. свій голос, свій регіт і т. ін. Починати говорити, сміятися і т. ін. разом з іншими, які сміються, говорять і т. ін.

Навколо відразу вибухає сміх. Левко, відхиляючи голову, на мить здивовано міряє повеселіле обличчя дівчини, а потім і собі починає гигикати. І тільки тепер до його реготу приєднують свій Данило і Григорій (М. Стельмах);

Степан вперше за весь вечір приєднав свої оплески до бурі аплодисментів, що вкрили слова великого критика (В. Підмогильний);

// у сполуч. зі сл. голос. Виявляючи своє ставлення до кого-, чого-небудь, приставати до якоїсь думки; голосувати разом з кимсь за або проти кого-, чого-небудь.

Промовець приєднував свій голос до протесту машинобудівників. До їх вимоги звільнити заарештованих (А. Головко).

4. Те саме, що прилуча́ти 4.

Класична спадщина приєднує людей до чистих джерел добра і справедливості, до благородної людяності (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. приєднувати — приє́днувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приєднувати — (до чого) прилучати, до-, додавати, об'єднувати <�злучати> з; (до якоїсь дії) залучати, п. підпрягати, причащати; (свій голос) ІД. п. підпрягатися; п. ф. -АТИСЯ, прилучатися, до-, п. причащатися, (до гурту) приставати.  Словник синонімів Караванського
3. приєднувати — -ую, -уєш, недок., приєднати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Додавати що-небудь до чогось, об'єднувати з чимсь. || у сполуч. зі сл. до себе. Збільшувати свої володіння. || Прикріплювати що-небудь до чогось. || Вбирати в себе що-небудь, сполучатися з чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приєднувати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. приєднувати — ПРИЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Додавати що-небудь до чогось, об’єднувати з чимсь. — Несила ж розпрощатися з новими трьома десятинами, які він уже приєднав до свого поля (Стельмах, І, 1962, 364); // у сполуч. із сл.  Словник української мови в 11 томах