приєднувати
ПРИЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Додавати що-небудь до чогось, об’єднувати з чимсь.
— Несила ж розпрощатися з новими трьома десятинами, які він уже приєднав до свого поля (Стельмах, І, 1962, 364);
// у сполуч. із сл. до себе. Збільшувати свої володіння.
Просить король Бела зустрітися, натякає, щоб Данило дав йому поміч. Хоче Бела австрійські землі до себе приєднати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 563);
// Прикріплювати що-небудь до чогось;
// Вбирати в себе що-небудь, сполучатися з чимсь.
Він [гемоглобін] має здатність легко приєднувати кисень і так само легко його віддавати (Шк. гігієна, 1954, 78).
2. Робити належним кого-небудь до складу певного кола осіб на підставі характеру діяльності.
Коли Франко згадував ім’я Достоєвського, він незмінно приєднував його до найбільших імен російської літератури (Рад. літ-во, 3, 1957, 48);
Так куди ж іти? В чиновники?.. Приєднати й власну особу до плеяди людей у мундирах (Хотк., І, 1966, 134);
Що інше, крім праці, могло приєднати.. молодого ще інженера до тих, хто відвоював собі право будувати таке майбутнє? (Шовк., Інженери, 1956, 76).
3. у сполуч. із сл. свій голос, свій регіт і т. ін. Починати говорити, сміятися і т. ін. разом з іншими, які сміються, говорять і т. ін.
Навколо відразу вибухає сміх. Левко, відхиляючи голову, на мить здивовано міряє повеселіле обличчя дівчини, а потім і собі починає гигикати. І тільки тепер до його реготу приєднують свій Данило і Григорій (Стельмах, І, 1962, 52);
// у сполуч. із сл. голос. Виявляючи своє ставлення до кого-, чого-небудь, приставати до якоїсь думки; голосувати разом з кимсь за або проти кого-, чого-небудь.
Промовець приєднував свій голос до протесту машинобудівників. До їх вимоги звільнити заарештованих (Головко, II, 1957, 628)
4. Те саме, що прилуча́ти 4.
Класична спадщина приєднує людей до чистих джерел добра і справедливості, до благородної людяності (Рад. літ-во, 11, 1967, 54).
Словник української мови (СУМ-11)