приєднувати

приє́днувати

-ую, -уєш, недок., приєднати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Додавати що-небудь до чогось, об'єднувати з чимсь.

|| у сполуч. зі сл. до себе. Збільшувати свої володіння.

|| Прикріплювати що-небудь до чогось.

|| Вбирати в себе що-небудь, сполучатися з чимсь.

2》 Робити належним кого-небудь до складу певного кола осіб на підставі характеру діяльності.

3》 у сполуч. зі сл. свій голос, свій регіт і т. ін. Починати говорити, сміятися і т. ін. разом з іншими, які сміються, говорять і т. ін.

|| у сполуч. зі сл. голос. Виявляючи своє ставлення до кого-, чого-небудь, приставати до якоїсь думки; голосувати разом із кимсь за або проти кого-, чого-небудь.

4》 Те саме, що прилучати 4).

Значення в інших словниках

1. приєднувати — приє́днувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приєднувати — (до чого) прилучати, до-, додавати, об'єднувати <�злучати> з; (до якоїсь дії) залучати, п. підпрягати, причащати; (свій голос) ІД. п. підпрягатися; п. ф. -АТИСЯ, прилучатися, до-, п. причащатися, (до гурту) приставати.  Словник синонімів Караванського
3. приєднувати — ПРИЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Додавати що-небудь до чогось, об'єднувати з чимсь. – Несила ж розпрощатися з новими трьома десятинами, які він уже приєднав до свого поля (М. Стельмах); // у сполуч. зі сл. до себе.  Словник української мови у 20 томах
4. приєднувати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. приєднувати — ПРИЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Додавати що-небудь до чогось, об’єднувати з чимсь. — Несила ж розпрощатися з новими трьома десятинами, які він уже приєднав до свого поля (Стельмах, І, 1962, 364); // у сполуч. із сл.  Словник української мови в 11 томах