пробайдикувати

ПРОБАЙДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

1. Байдикувати якийсь час.

Учителька вже знає – не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець (Ю. Збанацький).

2. що і без прям. дод., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь.

Надолужити те, що пробайдикував улітку – нема чого й думати, бо до переекзаменовки осталося всього два дні (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. пробайдикувати — пробайдикува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пробайдикувати — -ую, -уєш, док., розм. 1》 неперех. Байдикувати якийсь час. 2》 перех., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробайдикувати — Пробайдикува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. пробайдикувати — ПРОБАЙДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. 1. неперех. Байдикувати якийсь час. Учителька вже знає — не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець (Збан., Старший брат, 1952, 63). 2. перех., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. пробайдикувати — Пробайдикува́ти, -ку́ю, -єш гл. Пробаклушничать.  Словник української мови Грінченка