провидіти
ПРОВИ́ДІТИ, джу, диш, недок.
1. що. Припускати що-небудь заздалегідь; передбачати;
// заст. Провіщати (у 1 знач.).
Ти [пророк] провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, – Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? (Леся Українка).
2. без прям. дод., рідко. Ставати зрячим; прозрівати.
“То уже марниця, що око червоне, добре, що хлопець провидів”, – подумала вчителька (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)