проволокита

ПРОВОЛОКИ́ТА, и, ж., заст.

Бродяжництво; вештання, мандрування.

Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то абиде умре (Номис).

Значення в інших словниках

1. проволокита — -и, ж., фольк. Бродяжництво, вештання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. проволокита — Проволоки́та, -ти ж. Бродяжничество, шлянье. Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то аби де умре. Ном. № 2120.  Словник української мови Грінченка