проволокита
ПРОВОЛОКИ́ТА, и, ж., заст.
Бродяжництво; вештання, мандрування.
Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то абиде умре (Номис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проволокита — -и, ж., фольк. Бродяжництво, вештання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проволокита — Проволоки́та, -ти ж. Бродяжничество, шлянье. Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то аби де умре. Ном. № 2120. Словник української мови Грінченка