проволікатися
ПРОВОЛІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОВОЛОКТИ́СЯ, очу́ся, оче́шся і ПРОВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочу́ся, ло́чишся, док.
1. перев. док. Тягнучись, повільно переміщатися по поверхні чого-небудь.
По бруку, обвисши змокрілим лахміттям, .. Прапори нападницькі проволоклись (М. Бажан).
2. розм. Дуже повільно рухатися (від старості, утоми і т. ін.).
3. розм. Дуже повільно минати для кого-небудь (про час).
Проволоклося ще два тижні. Як і .. ті дні, за приписом, вийшла Ольга на прохід (Я. Качура);
// безос.
Одна біда, що то якось довго проволікалося: вже й зима минула, .. а допомоги не можна було дочекатися (Н. Кобринська).
4. тільки док., розм. Волочитися (у 3 знач.) якийсь час.
– Брешеш, сучий виродку! – гримнула мати. – Всю ніч проволочився десь, прошвендяв, то й думаєш, що ти є цабе! (О. Ільченко).
5. тільки недок. Пас. до проволіка́ти.
Батько з сином беруться до марудної роботи “накладання основи”: нитки з основи проволікаються крізь зубці в берді та крізь вічка в переборах (Леся Українка);
Справа проволікалася, і скінчити її відразу не було ніякої змоги (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)