проворний

ПРОВО́РНИЙ, а, е.

1. Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий.

Поки стара мати допленталась додому, проворна Настя вже роздяглася, поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (І. Нечуй-Левицький);

Донька – висока, голубоока, струнка та проворна, як в'юн, дівчина років п'ятнадцяти – жваво налагодила що слід до чаю (Л. Яновська);

Жухарев тим часом подався вперед, легкий, сухорлявий, проворний, як людина, що звикла багато бігати в житті (О. Гончар);

* Образно. Проворна зірка хвостом розсипала бліде багаття по чорному череві мовчазного неба (Іван Ле);

// на що, до чого. Який має певну схильність; охочий до чого-небудь.

Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак (І. Котляревський);

Христя витягла жару. – Як же ти його візьмеш? – скрикнув Грицько .. – А до хлопців, не бійсь, проворна, – зло увернув він (Панас Мирний);

// Який діє спритно, швидко, вправно в руках людини (про знаряддя праці).

Нахилившися, майстер обтісує стовбур. Сокира слухняна і проворна (Ю. Яновський);

У руці [римаря] проворне шило. Дратва пасмом у зубах (М. Стельмах);

// Який характеризується спритністю, моторністю, жвавістю і т. ін.

Вона задивилась на його проворні темні очі й од того часу причепилась до його, як реп'ях (І. Нечуй-Левицький);

Параска, вдячна, схвильована, не могла натішитись невісткою, замилувано стежила за проворною постаттю (К. Гордієнко);

Холодна вода окропом ошпарила Тимофія .. Проворними рухами він під водою зірвав з себе чоботи, піджак, ривком піднявся вгору, на всі груди вдихнув повітря і знову занурився в ріку (М. Стельмах).

2. Надто рухливий, прудкий (про тварин).

У степу в траві пахучій, Коник, вдатний молодець. І веселий, і співучий, І проворний стрибунець (Л. Глібов);

Проворний пес утікав тепер до города, всі пустилися за ним (С. Ковалів);

Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп'ят! (М. Рильський).

◇ (1) Прово́рний на язи́к (д) див. го́стрий;

(2) Прово́рний (швидки́й) на язи́к – говіркий, балакучий.

Хай же друга невістка, що була тільки на язик проворна, кида їх разом з своєю коровою (Грицько Григоренко);

І гарна б жінка була Хвеська, усім гарна, та тільки на язик швидка (із журн.).

Значення в інших словниках

1. проворний — (який швидко і добре щось робить) спритний, вправний, зграбний, моторний, (легко дає собі раду в різних ситуаціях) верткий, в'юнкий, меткий.  Словник синонімів Полюги
2. проворний — прово́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. проворний — див. жвавий; спритний  Словник синонімів Вусика
4. проворний — -а, -е. 1》 Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий. || на що, до чого. Який має певну схильність; охочий до чого-небудь. || Який діє спритно, швидко, вправно в руках людини (про знаряддя праці).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. проворний — див. бистрий  Словник чужослів Павло Штепа
6. проворний — го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.). Здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. Замолоду була (Мар’я) красива, швидка, весела… і на язик гостра (Панас Мирний); Надто гострий він на язик, не змовчить...  Фразеологічний словник української мови
7. проворний — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають..  Словник синонімів української мови
8. проворний — Прово́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. проворний — ПРОВО́РНИЙ, а, е. 1. Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий. Поки стара мати допленталась додому, проворна Настя вже роздяглася, поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
10. проворний — Проворний, -а, -е Проворный, быстрый, ловкій. На лихо здався він проворний, завзятійший од всіх бурлак. Котл. Ен. І.  Словник української мови Грінченка