проворно
ПРОВО́РНО.
Присл. до прово́рний.
Нимидора поралась в чужій хаті проворно (І. Нечуй-Левицький);
Отець Миколай проворно оглянувся навкруги (М. Стельмах);
Проворно ходить біля них [чумаків] рожеволиця шинкарка, нарізаючи скиби хліба, розставляючи пляшки (С. Голованівський);
Заніміла і мати за верстатом, тільки пальці її проворно в'яжуть все нові й нові вузлики в старому начинні (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)