провідець
ПРОВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко.
Те саме, що проводи́р 2, 3.
Сам же стрічать Агамемнона вийшов [Егіст], провідця народу. Із колісницями й кіньми, ганебне замисливши діло (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Вони [древні люди] бальзамували своїх царів, старшин та провідців, яких вважали за святих (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)