провідець
ПРОВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що проводи́р 2, 3.
Сам же стрічать Агамемнона вийшов [Егіст], провідця народу. Із колісницями й кіньми, ганебне замисливши діло (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 86);
Вони [древні люди] бальзамували своїх царів, старшин та провідців, яких вважали за святих (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 175).
Словник української мови (СУМ-11)