провідець

прові́дець

-дця, ч., рідко.

Те саме, що проводир 2), 3).

Значення в інших словниках

1. провідець — прові́дець іменник чоловічого роду проводир рідко  Орфографічний словник української мови
2. провідець — ПРОВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що проводи́р 2, 3. Сам же стрічать Агамемнона вийшов [Егіст], провідця народу. Із колісницями й кіньми, ганебне замисливши діло (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Вони [древні люди] бальзамували своїх царів, старшин та провідців, яких вважали за святих (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. провідець — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст.  Словник синонімів української мови
4. провідець — ПРОВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що проводи́р 2, 3. Сам же стрічать Агамемнона вийшов [Егіст], провідця народу. Із колісницями й кіньми, ганебне замисливши діло (Гомер, Одіссея, перекл.  Словник української мови в 11 томах