провідниця

ПРОВІДНИ́ЦЯ, і, ж.

Жін. до провідни́к 1, 2, 4.

Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (О. Гончар);

Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. За кілька перегонів Тернівка (В. Кучер);

Обрядові пісні співаються хором, у якому завжди найдуться провідники й провідниці (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. провідниця — провідни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. провідниця — -і. Жін. до провідник 1), 2), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провідниця — ПРОВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до провідни́к 1, 2, 4. Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (Гончар, І, 1954, 491); Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити.  Словник української мови в 11 томах
4. провідниця — Провідниця, -ці ж. Проводница, руководительница. Мил. Св. 54. Ой дай мені провідничка — рідного братіка, ой дай мені провідницю, — хоть сестрицю. Мет. 225. ум. провідни́чка.  Словник української мови Грінченка