провідниця
ПРОВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до провідни́к 1, 2, 4.
Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (Гончар, І, 1954, 491);
Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. За кілька перегонів Тернівка (Кучер, Трудна любов, 1960, 203);
Обрядові пісні співаються хором, у якому завжди найдуться провідники й провідниці (Муз. праці, 1970, 370).
Словник української мови (СУМ-11)