провідність

ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж.

1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін.

Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 11);

Сонячна плазма відзначається дуже високою провідністю — вона набагато більша, ніж, наприклад, в одного з кращих земних провідників — міді (Наука.., 10, 1969, 57).

2. біол. Здатність живих клітин передавати збудження, подразнення.

Після ознайомлення учнів з будовою нервової клітини вчитель переходить до демонстрування на нервово-м’язовому препараті основних властивостей нервів — збудливості і провідності (Метод. викл. анат.., 1955, 51).

Значення в інших словниках

1. провідність — прові́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. провідність — [проув’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. провідність — -ності, ж. 1》 спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Електрична провідність — а) здатність речовини проводити електричний струм під впливом електричного поля; б) фізична величина, обернена електричному опору...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. провідність — ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах