провідність

ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж.

1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін.

Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (з наук. літ.);

Сонячна плазма відзначається дуже високою провідністю (з наук.-попул. літ.).

2. біол. Здатність живих клітин передавати збудження, подразнення.

Після ознайомлення учнів з будовою нервової клітини вчитель переходить до демонстрування на нервово-м'язовому препараті основних властивостей нервів – збудливості і провідності (з навч. літ.).

△ (1) Уніполя́рна прові́дність – провідність струму переважно в одному напрямі.

Значення в інших словниках

1. провідність — прові́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. провідність — [проув’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. провідність — -ності, ж. 1》 спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Електрична провідність — а) здатність речовини проводити електричний струм під впливом електричного поля; б) фізична величина, обернена електричному опору...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. провідність — ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (Сіль.  Словник української мови в 11 томах