провідність

прові́дність

-ності, ж.

1》 спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін.

Електрична провідність — а) здатність речовини проводити електричний струм під впливом електричного поля; б) фізична величина, обернена електричному опору; в) характеристика електричного кола, яка є відношенням сили струму на вході пасивного електричного кола до напруги на ділянці кола, яка розглядається.

Електронна провідність — електропровідність, зумовлена рухом електронів.

Іонна провідність — електропровідність, зумовлена рухом іонів.

Магнітна провідність — а) фізична величина, обернена до магнітного опору; б) характеристика магнітного кола, що є відношенням магнітного потоку на ділянці магнітного кола, яка розглядається, до різниці магнітних потенціалів на цій ділянці.

2》 біол. Здатність живих клітин передавати збудження, подразнення.

Значення в інших словниках

1. провідність — прові́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. провідність — [проув’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. провідність — ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. провідність — ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (Сіль.  Словник української мови в 11 томах