прогалинка

ПРОГА́ЛИНКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до прога́лина 1, 2.

Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Л. Мартович);

Їдуть вони та й їдуть і заїхали в такий густий ліс, що й проглянути не можна. Коли бачать – сидить на прогалинці гурток людей (С. Васильченко);

Між деревами була прогалинка, вкрита високою травою (М. Трублаїні).

Значення в інших словниках

1. прогалинка — прога́линка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прогалинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до прогалина 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогалинка — ПРОГА́ЛИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до прога́лина 1, 2. Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах