прогалинка
ПРОГА́ЛИНКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до прога́лина 1, 2.
Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Л. Мартович);
Їдуть вони та й їдуть і заїхали в такий густий ліс, що й проглянути не можна. Коли бачать – сидить на прогалинці гурток людей (С. Васильченко);
Між деревами була прогалинка, вкрита високою травою (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогалинка — прога́линка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прогалинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до прогалина 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогалинка — ПРОГА́ЛИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до прога́лина 1, 2. Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах