1. Словник української мови в 11 томах

прогалинка

ПРОГА́ЛИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до прога́лина 1, 2.

Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Март., Тв., 1954, 169);

Їдуть вони та й їдуть і заїхали в такий густий ліс, що й проглянути не можна. Коли бачать — сидить на прогалинці гурток людей (Вас., II, 1959, 423);

Між деревами була прогалинка, вкрита високою травою (Трубл., Мандр., 1938, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогалинка — прога́линка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прогалинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до прогалина 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогалинка — ПРОГА́ЛИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до прога́лина 1, 2. Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Л. Словник української мови у 20 томах