проговорювати

ПРОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док.

1. що і без дод. Те саме, що виголо́шувати 2.

Жебрак .. проговорює: “За ваше здоров'є [здоров'я] ..” (Г. Хоткевич);

І брат з братом обнялися І проговорили Слово тихої любові Навіки і віки! (Т. Шевченко);

// Вимовляти, говорити певним чином.

Не сподівавсь ніхто, що Олексій так твердо проговорив старосвітське слово, хоч і тремтіло трохи в його голосі (П. Куліш);

Його думки були далеко, дуже далеко, він проговорив кілька слів ніби румунською мовою й знов загубив пам'ять (Ю. Яновський);

// перен., рідко. Бути, служити свідченням чого-небудь.

І нема тепер нічого, Що б тобі проговорило, Як велике товариство І жило тут, і кипіло (Я. Щоголів).

2. тільки док. Говорити якийсь час.

Вантажники, моряки й рибалки .. Скільки прекрасних вечорів проговорили вони зі мною (Ю. Яновський);

Раптом директор стрепенувся: стільки проговоривши з Каргатом, він і досі не заїкнувся про мету свого приходу до нього (Ю. Шовкопляс).

3. розм. Не помічати, пропускати що-небудь, захопившись розмовою.

– Ти глянь! Таки щука! І добряча! От були б з тобою проговорили щуку... (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. проговорювати — прогово́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проговорювати — -юю, -юєш, недок., проговорити, -ворю, -вориш, док. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що виголошувати 2). || Вимовляти, говорити певним чином. || перен., рідко. Бути, служити свідченням чого-небудь. 2》 тільки док., неперех. Говорити якийсь час. 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проговорювати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
4. проговорювати — ПРОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. перех. і без додатка. Те саме, що виголо́шувати 2. Жебрак.. проговорює: «За ваше здоров’є [здоров’я] ..» (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
5. проговорювати — Прогово́рювати, -рюю, -єш сов. в. проговори́ти, -рю́, -риш, гл. Проговаривать, проговорить. Не проговориш до його ні словечка. Кв.  Словник української мови Грінченка