проголошений

ПРОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до проголоси́ти².

Сучасні польські літературознавці розуміють усю важливість слів, проголошених .. на відкритті пам'ятника поетові [А. Міцкевичу] у Варшаві 28 січня 1950 р (М. Рильський);

// проголо́шено, безос. пред.

За спинами чоловіків знову сперечалися жінки. Особливо одна .. страшенно обурювалась, що Річинського по смерті проголошено банкротом (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. проголошений — проголо́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. проголошений — [проголошеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. проголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проголосити II. || проголошено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проголошений — Проголо́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проголошений — ПРОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проголоси́ти². Проголошені В. І. Леніним принципи мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, які є основою зовнішньої політики Радянського Союзу, знайшли широке визнання...  Словник української мови в 11 томах