прогонистий
ПРОГО́НИСТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що гінки́й 1, 2.
Перекладач, молодий, прогонистий.., з нахабними очима, схованими за скельцями пенсне, відкашлювався, прочищаючи горлянку для затяжної мови (П. Загребельний);
Чиста душею, сповнена райдужних мрій, блакитноока і прогониста, легка в ході і завжди радісно усміхнена, вона здавалася втіленням краси, доброти і щастя (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)