прогріх

ПРО́ГРІХ, а, ч., заст.

Гріх (у 2 знач.).

Те, що довелося їй зазнати від Зоні, не вдавалося звести до категорії прогріхів, які можна загладити, зладити перепросинами, замазати добрими діяннями чи, зрештою, виправдати нервами (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. прогріх — Про́гріх: — прома́шка, необачна помилка, неправильний вчинок [8]  Словник з творів Івана Франка
2. прогріх — про́гріх іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. прогріх — див. ВЧИНОК, ПРОВИНА, ГРІХ.  Словник синонімів Караванського
4. прогріх — див. вада; помилка  Словник синонімів Вусика
5. прогріх — -а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. прогріх — ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М.  Словник синонімів української мови
7. прогріх — ПРО́ГРІХ, а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.). Те, що довелося їй зазнати від Зоні, не вдавалося звести до категорії прогріхів, які можна загладити, зладити перепросинами, замазати добрими діяннями чи, зрештою, виправдати нервами (Вільде, III, 1968, 167).  Словник української мови в 11 томах
8. прогріх — Про́гріх, -ха м. Погрѣшность, промахъ. Левиц. І. (Правда, 1868, 545).  Словник української мови Грінченка