прогріх —
Про́гріх: — прома́шка, необачна помилка, неправильний вчинок [8]
Словник з творів Івана Франка
прогріх —
про́гріх іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
прогріх —
див. вада; помилка
Словник синонімів Вусика
прогріх —
-а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
прогріх —
ПРО́ГРІХ, а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.). Те, що довелося їй зазнати від Зоні, не вдавалося звести до категорії прогріхів, які можна загладити, зладити перепросинами, замазати добрими діяннями чи, зрештою, виправдати нервами (Ірина Вільде).
Словник української мови у 20 томах
прогріх —
ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М.
Словник синонімів української мови
прогріх —
ПРО́ГРІХ, а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.). Те, що довелося їй зазнати від Зоні, не вдавалося звести до категорії прогріхів, які можна загладити, зладити перепросинами, замазати добрими діяннями чи, зрештою, виправдати нервами (Вільде, III, 1968, 167).
Словник української мови в 11 томах
прогріх —
Про́гріх, -ха м. Погрѣшность, промахъ. Левиц. І. (Правда, 1868, 545).
Словник української мови Грінченка