прогріх
ПРО́ГРІХ, а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.).
Те, що довелося їй зазнати від Зоні, не вдавалося звести до категорії прогріхів, які можна загладити, зладити перепросинами, замазати добрими діяннями чи, зрештою, виправдати нервами (Вільде, III, 1968, 167).
Словник української мови (СУМ-11)