продзижчати

ПРОДЗИЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. тільки 3 ос. Док. до дзижча́ти.

Спочатку Вася не зрозумів, що це таке продзижчало біля самого його вуха (В. Собко);

З багатьох заборол продзижчали стріли (А. Хижняк).

2. тільки 3 ос. Пролетіти з дзижчанням.

Бджола продзижчала над вухом, ударилася в шибку і впала на підвіконня голічерева, безпорадно перебираючи ніжками (Н. Рибак);

Продзижчала мимо куля (П. Автомонов).

3. що, перен., розм. Промовити, виконати що-небудь із дрижанням у голосі.

– А співає [Ватя] манерно ще й дзижчить, мов ґедзь: дссс... дссс... Не переспівала, а продзижчала усю “Азру” (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. продзижчати — продзижча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. продзижчати — -чу, -чиш, док. 1》 тільки 3 ос., неперех. Док. до дзижчати. 2》 тільки 3 ос., неперех.Пролетіти з дзижчанням. 3》 перех., перен., розм. Промовити, виконати що-небудь із дрижанням у голосі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. продзижчати — ПРОДЗИЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. тільки 3 ос., неперех. Док. до дзижча́ти. Спочатку Вася не зрозумів, що це таке продзижчало біля самого його вуха (Собко, Скеля.., 1961, 132); З багатьох заборол продзижчали стріли (Хнжняк, Д. Галицький, 1958, 109).  Словник української мови в 11 томах