продовження
ПРОДО́ВЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. продо́вжити і продо́вжувати, продо́вжитися і продо́вжуватися.
Продовження розмови Сергій не чув (О. Гуреїв);
Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю .. В кожному запитанні він вбачав продовження життя (О. Довженко).
2. Частина чого-небудь, що продовжує його.
Листів Вартового я читала всього два .. Оце, їхавши сюди, .. питала .. продовження їх та й не допиталась (Леся Українка);
Двоє вікон від вулиці, двоє дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір'я. Далі – двері; за ними – ще одні – у хлів, який є продовженням хати (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)