проживання
ПРОЖИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. прожива́ти 3.
1861 року одвезено його [Т. Г. Шевченка] тіло у Київ, а звідти на ту Чернечу могилу коло Канева, що він купив собі для проживання (Панас Мирний);
Галя рушила на вулицю Бєлінського. На розі Бєлінського та Купального провулка .. була визначена їй квартира для тимчасового проживання (Ю. Смолич);
Посадник призначив двори для проживання Дмитрійових дружинників (А. Хижняк).
2. рідко. Те саме, що життя́ 1.
[Коновалиха:] Подивлюся я на людське проживання та й обіллюся слізоньками... (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)