проживання
ПРОЖИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. прожива́ти 3.
1861 року одвезено його [Т. Г. Шевченка] тіло у Київ, а звідти на ту Чернечу могилу коло Канева, що він купив собі для проживання (Мирний, V, 1955, 313);
Галя рушила на вулицю Бєлінського. На розі Бєлінського та Купального провулка.. була визначена їй квартира для тимчасового проживання (Смолич, V, 1959, 117);
Посадник призначив двори для проживання Дмитрійових дружинників (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 194).
2. рідко. Те саме, що життя́ 1.
[Коновалиха:] Подивлюся я на людське проживання та й обіллюся слізоньками… (Кроп., І, 1958, 148).
Вид на прожива́ння див. вид¹;
Мі́сце прожива́ння — місце, пункт, де хто-небудь живе, проживає.
Стать, вік, сімейний стан, професія, місце проживання, пора року і т. д., якими звичайно характеризують масові явища суспільного життя, не є причинами або силами у фізичному розумінні (Вибр. праці М. В. Птухи, 1971, 30);
Посилилася лекційна пропаганда за місцем проживання трудящих. В її організації дедалі активнішу участь беруть Ради, профспілки, комсомол (Ком. Укр. , 5, 1968, 51);
По́свідка на прожива́ння див. по́свідка.
Словник української мови (СУМ-11)