прожир
ПРО́ЖИР, і, ж., розм.
Те саме, що ненаже́ра 1.
Вона висмикнула з мітли держално – і давай потягати “ненаситну прожир” [свинку й кабанчика] (Панас Мирний);
– Де вони [діти] тільки на мою голову беруться?.. Така прожир (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)