прожирати
ПРОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖЕ́РТИ, жеру́, жере́ш, док., що, розм.
З'їдати, поїдати що-небудь.
Я тоту бурішечку [картопельку] гірко прожираю. Варениці на полиці, на них позираю (з коломийки);
// вульг. Те саме, що зжира́ти 1.
Плив по морі, та його риба з човном прожерла (Сл. Б. Грінченка);
Цар оддав змієві прожерти свою дочку (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)