прожитий
ПРОЖИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прожи́ти 1, 2, 4.
Не раз десь на самоті здавалося, що прийде якась неждана година і одним помахом відкине [Дарина], мов полуду, прожиті в чужому світі роки (М. Стельмах);
Часом у душі проснеться давня радість та й та тихне .. або ж ужалить таким жалким жалем про майже страчені часи, про даремно прожиті літа (Панас Мирний);
– Яка ціна за день, по-пустому прожитий? (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Коли нарешті я .. вимочив голову в воді, мені почала вертати пам'ять прожитої ночі (І. Франко);
// у знач. ім. прожи́те, того, с. Те, що минуло.
Коли б це тодішнє прожите можна тепер прожити, яке ж сильне і самосвідоме було би воно (О. Кобилянська);
Коли рішення визріло і вкорінилось, коли відлетіли останні сумніви, старий іншими очима, очима прощання почав бачити перед собою прожите (М. Стельмах);
// прожи́то, безос. пред.
Скільки з тобою прожито, Яких не оплакано втрат! (В. Мисик);
Отак і прожито день (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)