Словник української мови у 20 томах

прозаїчний

ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, а, е.

1. Написаний прозою (у 1 знач.).

Любима [улюблена] форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання (М. Коцюбинський);

// Стос. до прози (у 1, 2 знач.).

Прозаїчна мова дуже близька до звичайної розмовної мови (з наук. літ.).

2. перен. Позбавлений поетичності; одноманітний, буденний, звичайний.

– Мадам Трюше в Ментоні лусне од сміху, як прочитає про цей наш прозаїчний буржуазний вчинок у газетах (І. Нечуй-Левицький);

Грицько ковтнув слину і помітив, що йому й справді давно вже хочеться їсти. Мрії набрали зразу більш прозаїчного напрямку: куди їм зайти вечеряти (С. Васильченко);

Живих повернув голову на голос і побачив у кутку літнього капітана, коротко підстриженого, з дуже звичайною, прозаїчною зовнішністю (Іван Ле і О. Левада);

// Який має дріб'язкові, вузько практичні інтереси.

Цей прозаїчний Рябов зіпсував йому всю промову (О. Довженко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. прозаїчний — прозаї́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. прозаїчний — (твір) прозовий; (епізод) не поетичний, не романтичний; П. одноманітний, буденний, звичайний, сірий.  Словник синонімів Караванського
  3. прозаїчний — -а, -е. 1》 Написаний прозою (у 1 знач.). 2》 перен. Позбавлений поетичності; одноманітний, буденний, звичайний. || Який має дріб'язкові, вузькопрактичні інтереси.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прозаїчний — Повсякденний, щоденний, звичайний, пересічний, утертий, настогидлий, остогидлий, див. банальний, тривіяльний, трафаретний, шаблонний  Словник чужослів Павло Штепа
  5. прозаїчний — 1. Написаний прозою; не віршований, не поетичний. 2. Переносно – буденний, сірий, нудний.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. прозаїчний — БУДЕ́ННИЙ (позбавлений виразності, оригінальності, нічим не привабливий, нецікавий); ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, НЕПОЕТИ́ЧНИЙ (позбавлений поетичності, оригінальності; про світогляд, інтереси і т. ін. — вузькопрактичний); ПРИЗЕ́МЛЕНИЙ підсил., БЕЗКРИ́ЛИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  7. прозаїчний — Прозаї́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прозаїчний — ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Написаний прозою (у 1 знач.). Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання (Коцюб., III, 1956, 39); // Стос. до прози (у 1, 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах